Те що приносить задоволення – формує залежність.

В житті кожної людини є ті чи інші залежності – від кави, від паління, від телефону, комп’ютерних ігор, від певних умов… Ці залежності настільки буденні для кожного, що ми їх не усвідомлюємо. Ласуючи цукерками, ми не замислюємось над тим, що ми залежні від солодкого. Поки не приходить момент, від нього відмовитися. І тоді починається справжня ломка.

Коли навіть єдина думка про відмову від ласощів викликає стан відчаю, паніки, гніву і бажання захищатися у відповідь – це самий прямий показник залежності.

На превеликий жаль, люди іноді обирають почувати себе погано, або щоб почувала себе погано їхня дитина, тільки не виключати зі свого раціону харчування ці задоволення.

Виходить так, що навіть власне життя не має цінності перед обличчям цієї залежності? Деякі так і кажуть: “Скільки ж цього життя? Краще прожити не довго, але в задоволення!” При цьому така людина не замислюється, а що вона передасть своїм нащадкам в плані здоров’я? Коли своє власне не зуміла зберегти. Такі думки викликає наркотична залежність, яка вибудовує біохімічні процеси в головному мозку відповідним чином і мозок вибудовує навколо себе психологичні механізми захисту із переконань, абсурдних доводів, які не мають ніякого відношення до здорового глузду і не є науково обгрунтованими.

Чому певні види їжі викликають у нас наркотичну залежність?
В дикій природі все обумовлено так що їжу спочатку необхідно здобути – вполювати, знайти її, виростити. І коли людина витрачає великі зусилля щоб добути її, а потім споживає – в мозок виділяється нейромедіатор винагороди – ДОФАМІН.
Дофамін приносить відчуття задоволення і розслаблення. Але це задовлення відповідає затраченим фізичним зусиллям людини, тобто воно зароблено її працею. І в такому випадку дофаміну ніколи не виділиться надто багато. Їжа в природніх умовах завжди була в дефіциті і не мала яскраво виражених стимулюючих харчових якостей.
Наприклад, до появи індустрії цукру, солодкий смак в природі зустрічався рідко, а штучних підсилювачів смаку, таких як глутамат натрію, взагалі не існувало. Таким чином самі умови виступали харчовим регулятором, які протидіяли переїданню та формуванню харчової залежності у людей.

В нинішній час нам не потрібно затрачувати величезні фізичні зусилля щоб здобути їжу, необхідно всього навсього дійти до магазину і купити її, або ж навіть замовити доставку на дім.
Також нинішня промислова їжа має виражені стимулюючі якості – занадто солодка, копчена, солена, містить в собі штучні підсилювачі смаку.
Нас не просто так тягне саме до цих видів їжі. Така їжа стимулює посилене виділення дофаміну і ми отримуємо швидке і яскраве задоволення, не затрачуючи при цьому ніяких зусиль.
Таким чином ми обманюємо свій мозок і він дуже швидко підсідає на цей шаровий кайф. Ми починаємо їсти все більше “улюбленої їжі” і переїдаємо, тому що ніякі фактори нас не стримують – ця їжа в доступності.
Та коли дофаміну стає надто багато – дофамінові рецептори починають закриватися і встрачають чутливість до нього. Виникає дофамінова резистентність. І надалі, щоб отримати свою порцію кайфу, потрібно збільшувати дозу. Таким чином у нас формується сама справжня ХАРЧОВА НАРКОТИЧНА ЗАЛЕЖНІСТЬ.

Цукор, вироби з борошна, молочні продукти, копченості, алкоголь, цигарки, кава та ін.. являються легалізованими наркотиками. Тому що працюють по такому ж принципу і задіюють в організмі тіж самі біохімічні шляхи.
Вы не з’їсте багато м’яса, бобових або ж овочів, організм візьме їх рівно стільки скільки необхідно для його енергозатрат. Та коли справа стосується харчових стимуляторів – контроль не працює.
Звичайна їжа на контрасті перестає приносити задоволення, тому що вона не викликає такі сильні виплески дофаміну, а поскільки рецептори до нього стають резистентними – людина взагалі перестає отримувати задоволення від звичайної їжі. І підсідає на голку стимуляторів з цукру, швидких вуглеводів, фаст-фуду та шкідливих звичок.

Що відбувається з нами при різкій відмові від “улюбленої” їжі?

При різкій відмові від іжі, яка викликає залежність, в головному мозку знижується рівень дофаміну і збільшується рівень гормонів стресу. Та поскільки вже вироблена резистентність до дофаміну – без звичного стимулятора ніяка інша їжа не може принести таке ж яскраве задовлення. Мозок зайнятий тільки думками про улюблені ласощі. Відбувається внутрішня боротьба між бажанням і самоконтролем. Це синдром відміни (ломка) – психологічно самий тяжкий період, який багато хто не витримує і зривається знову на улюблені ласощі.
В цей період у людини може змінюватися характер – вона стає апатичною, дратівливою, агресивною, депресивною. І це напряму пов’язано з нестачею нейротрансміттерів радості і задовлення в головному мозку.

Синдром відміни приблизно триває 10 днів. А потім мозок перелаштовується і настає поступове відвикання. З цього часу розпочинається поступове відновлення чутливості рецепторів до дофаміну. На цьому етапі людину все ще тягне до звичних улюблених ласощів, але вже контролювати ці бажання стає простіше і виникають вони все рідше.
Приблизно за 40 днів залежність проходить повністю. Людина починає отримувати задоволення від натуральної їжі, яка раніше здавалась їй прісною на смак, і відчувати всю її смакову палітру. Це означає що чутливість рецепторів до дофаміну відновилась.

Тому якщо в цей період ми раптом знову зкуштуємо ласощі від яких відвикли, то вони нам здадуться вже не смачними і ми взагалі будемо дивуватися як могли їх раніше їсти, та ще й в таких кількостях. Більш того, ми можемо відчувати від цієї їжі неприємні фізіологічні симптоми.
Точно так само, як зав’язавши з палінням і спробувавши через деякий час знову, цигарка викличе задишку, кашель і навіть сам запах диму її буде для людини неприємним. Всі процеси відмови від паління проходять точно так само, як і від цукру, глютену і будь якого наркотичного засобу.
Наприклад, коли я протрималась 10 днів без солодкого і після цього спробувала свій улюблений шоколад – він здався мені таким нудотним, що я з`їла 1/10 частину і більше мені не захотілось. А раніше я могла з’їсти цілу шоколадку за вечір.

Багатьох людей напевне вводить в жах синдром відміни. Розуміючи з якими труднощами доведеться зіткнутися і починати не хочеться. Та стан синдрому відміни можна полегшити, ввівши в оману свій мозок. А саме – замінити цукор стевією чи ерітрітолом. Вони такі ж солодкі на смак, та метаболізуються зовсім по іншому і організм не виробляє до них звикання. Глютеновмісні злаки можна замінити безглютеновими. Вибір є.
Таким чином перебудова буде відбуватися менш болісно. Але з часом, раджу не захоплюватися “замінниками”. Не всі вони корисні, але то менше із зол.

Також полегшити стан відміни вам допоможуть наступні поради:
🌼Налагодьте свій режим харчування.
Ви ні в якому разі не повинні бути голодні! Чим частіше у вас виникає почуття голоду – тим більше вам буде хотітися перекусити шкідливою і солодкою їжею.
Для жінок – не рахуйте калорії! Уже доведено, що не вони причина зайвої ваги. Солодка кава з канапкою замість повноцінного сніданку – оце справжня причина зайвих кг.
🌼Вживати достатню кількість білків і жирів. Вони дають довге відчуття ситості і не провокують набір зайвої ваги, на відміну від вуглеводів. Розрахунок БЖУ проводиться відповідно вашому індексу маси тіла.
🌼Вживати достатню кількість чистої води, а не напоїв, та щей солодких. Є розрахунки кількості води за вагою людини. Але дорослій людині води потрібно не менш ніж 1,5 л.
🌼Якщо сильно хочеться солодкого можна з’їсти 20-30 гр. горішків. Додати в чай 1 ч.л натурального меду, але не частіше ніж 1 раз за день, з’їсти фрукт, натуральний чорний шоколад без цукру, додавати замість цукру в їжу стевію чи інші натуральні замінники цукру з глікемічним індексом 0.
🌼Не замінюйте цукор на тростянниковий, кокосовый та ін. це той самий цукор! Сироп агави, фруктоза викликає ожирінння і ожиріння печінки!
🌼Добавка хрому в вигляді БАД здатна зменшити тягу до солодкого.